Факультатив "Українознавсто" (8 клас, нова програма,2022-2023 н.р.)

  •  Урок №1. Вступ. Українознавство як наука та навчальна дисципліна.

Українозна́вство  — галузь гуманітарних знань, орієнтована на вивчення економічної, політичної, соціальної, культурної, історичної проблематики України, а також життя української діаспори за кордоном.

  • Українознавство охоплює в себе крає;, країно;, природо;, суспiльство;, людино;, народознавство, але не як окремi предмети, а як елементи унiверсальної цiлiсностi. Унiверсальна цiлiснiсть “України” й “українства” розкривається й осягається шляхом взаємопов’язаного еволюцiйно;синхронного й дiахронного розгляду концентрiв: Україна — етнос; Україна — природа, екологія; Україна — мова; Україна — нація, держава; Україна — культура (матерiальна, гуманітарно; духовна: релiгiя, фiлософiя, мистецтво, освiта, наука; право; валеологiя; вiйсько); Україна в мiжнародних вiдносинах; Україна — ментальнiсть, доля; Україна — iсторична мiсiя.  I в силу цього українознавство постає як цiлiсна система самопізнання, виховання й навчання, єдностi знання, любовi і творення  


Урок №2. Українська спільнота як об’єкт українознавства. Світоглядний та духовний простір української спільноти. Українська людина – творець українського та українськості. Ознаки спільнотного згуртування. Громада як спільнота.

Украї́нці — східнослов'янський етнос, основне й автохтонне населення України, найбільша етнічна спільнота на її території. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частин суміжних земель
  • Поміркуй!!!Для чого люди об'єднуються в різні спільноти?
  • До яких спільнот ви належите?
  • Що таке спільнота?
  • Які ознаки вона повинна мати?


  • Опрацюй!!!
Громада — група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів тощо.
Громада — об'єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація.
ГРОМАДА, община – стійка, здатна до самовідтворення форма соціальної організації людей, для якої характерні (різного ступеня) колективна власність на засоби вир-ва, історично сформований тип самоврядування, суспільна та ідеологічна єдність (спільні збори, обряди, культові споруди та ін.), а також функції захисту, регулювання землекористування й виробничо-матеріальних відносин. 

Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/3776050

Урок №3.Духовна єдність поколінь: звичаї, норми, цінності, знання, інформація. Пам’ятки матерiальної та духовної культури українського народу як джерела українознавства.
  • Опрацюй!!!


Порівняй!!!
  • Підготуй асоціативний кущ "Культура"

Урок №4. Тема:"Часопростір буття українців як етносоціокультурної спільноти від праукраїнської доби до сучасності. Усна народна творчість. Виявлення світогляду народу через народний епос, лірику, народну драму. Роль народних дум та історичних пісень у творенні українського світобачення та світобачення етнічних груп"

  • Ознайомся з видами творчості тут.
Переглянь:https://www.youtube.com/watch?v=32sG61BWCjw
Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/2092125

Урок №5. Тема"Концепції походження українців. Риси української спільнотності як цілісності"

Українці — східнослов'янський етнос, основне й автохтонне населення України, найбільша етнічна спільнота на її території. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частин суміжних земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Російської Федерації. 

Урок №6. Тема: "Історичні землі українців (історичні місця розселення українців)."

Пригадайте, коли вперше з’явилася назва «Україна»???

  • Українські історико-географічні землі. Добре відомі нині кожному українцю обриси рідної країни на політичній карті не завжди були такими. Упродовж тривалого періоду конфігурація території, у межах якої жили наші пращури, змінювалася. Так само змінювалися й народи, що населяли сучасну територію України. У процесі історичного розвитку за окремими частинами сучасної території України закріпилися власні географічні назви. Ось чому такі частини часто називають ще й історико-географічними землями. Вони відрізняються не лише розмірами, а найголовніше, - особливостями національного складу населення, господарювання, матеріальною культурою, традиціями і звичаями тощо



  • Поміркуй!!!Які землі географічно вважаються українськими?

Урок №7. Тема:"Адміністративно-територіальний устрій України. Історичні одиниці адміністративно-територіального поділу: волості, воєводства, повіти, полки, сотні, курені, комітати (жупи), дистрикти, губернії, провінції, намісництва, округи, райони, області. Україна на картах XVII–XVIII ст."
  • Адміністрати́вно-територіа́льний у́стрій (адміністративний поділ) — поділ території країни на окремі частини — адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти), залежно від якого створюються і діють органи державної влади та місцевого самоврядування.
  • Заповни схему!!! - Область-район-ОТГ (____________________________)

  • Детальніше про адміністративні одиниці в минулому тут
  • Поміркуй!!!Наш край в адміністративному поділі в минулому!!!
Урок №8 . Тема: "Етноніми українців: Русь (збірна назва – земля і люди), русини, рутенці, роксолани, козаки, черкаси, українці Історичні назви нашої країни. Походження назви «Україна»: територія і народ. Етноніми етнографічних груп. Етноніми національних меншин та корінних народів."


Етноніми українців — сукупність самоназв і назв, що використовуються іншими народами  українського народу впродовж його існування.

  • Детальніше для допитливих тут
Опрацюй!!!!
  • Етнонім «русини» — перша самоназва українського народу, який пізніше, з певних причин, змінив самоназву, і до того ж не так уже й давно.

Вперше цей етнонім у збірній формі множини «русь» і в однині «русин» фіксується в «Повісті временних літ» під 911—912 рр. у договорах князя Олега з Візантією. , етнонім «русь»/«русин» вживався як самоназва всього українського народу впродовж XIII — початку XVIIІ ст., і це добре задокументовано джерелами як із Волині та Галичини, так і з Середнього Подніпров’я.У XVIII—ХІХ ст. в підросійській Україні, насамперед серед політичної еліти, етнонім «русь»/«русин» витісняється офіційною, прийнятою в державному діловодстві Росії формою «малоросіяни», пізніше зміненою на «малороси».. Уперше термін «українці» фіксується наприкінці XVI ст. у документах, присвячених повстанню Григорія Лободи та Северина Наливайка, а також боротьбі з татарами. В першій половині XVII ст. «українцями» називали на сеймах Речі Посполитої послів від Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств.Починаючи з першої половини ХІХ ст., українська інтелігенція (Михайло Максимович, Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Осип Бодянський, Михайло Драгоманов та ін.) починає використовувати назву «українці» як загальноукраїнський етнонім.

Назва нашої країни УКРАЇНА з'явилася в останній чверті XII ст. Уперше в Іпатському списку «Повісті минулих літ», де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 р., сказано: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Через два роки, у 1189 р., було відзначено, що князь Ростислав приїхав «до України Галицької». Детальніше тут.

  • Завдання!!! Які етноніми використовували щодо жителів нашої країни в минулому?

Урок №9. Тема "

Традиції демократичного врядування в історії українського державотворення: віче, місцеве самоврядування, козацьке врядування."

ДЕМОКРА́ТІЯ Терміном «Д.» позначають державний лад, що ґрунтується на принципі народовладдя (від грец. δημοζ – народ і κρατοζ – влада), забезпеченого формуванням уряду шляхом виборів та відповідальності уряду перед народом. Щоб таке врядування було можливим, законом мають бути забезпечені відповідні права громадян – передусім виборче право та свобода слова.

Пригадай в якій країні виникла демократія?
Які органи влади існували в цій країні?



Опрацюй!!!
Ідеалами життя і побуту козацтва були принципи братерства, свободи та рівності. Тож на запорозьких степових просторах, де не було панів, магнатів і королівських урядовців, козаки організували своє життя, військовий устрій, управління та побут так, як самі того хотіли.Верховним органом управління Запорозької Січі була загальна військова рада (або коло), котра збиралася щорічно на Різдво, а при потребі іі частіше. Вона обирала своєрідний уряд козаків - Кіш, що складався з кошового отамана Запорозької Січі, який мав досить велику владу, керував козацькою державою і командував військом під час походу; писаря, який вів діловодство Коша, у тому числі й зовнішні зносини; обозного - керівника артилерії та обозу. На допомогу їм настановляли також осавулів (заступників кошового у військовій справі), бунчужного (зберігача бунчука), хорунжого (зберігача хоругви й прапора) та суддю, який очолював козацький суд. Голосували, схвально підкидаючи догори шапки або заперечуючи голосним криком. Кандидатури виставляли курені, окремі групи козаків або шляхом самовисування. Детальніше тут

  • Завдання!!Які переваги та недоліки демократії?

Урок №10. Тема: "Суспільне життя від Русі до Гетьманщини. Традиції українського козацтва. Жінка в суспільному житті України."

Детальніше тут


Військові дії козаків теж супроводжувались обрядами та ритуалами. Наприклад, коли вирішували починати військові дії, грала військова музика та лунав гарматний салют. Таким самим чином проводили зустріч військових послів, що приїжджали з сусідніх держав, і так же їх проводжали. Коли козаки вирушали в похід, на щоглі чайки командир ставив прапорець і ним подавав сигнали решті козаків. Поява прапора також означала початок або кінець битви. Повернення козаків з будь-яких військових походів супроводжувалось подячною церковною службою та поминанням загиблих.

Урок № 11. Проєктна робота 1.Назви вулиць як об'єкт історичної свідомості та пам'яті

сторична топоніміка (від грецьких слів «топос» — місце та «оно-ма» — ім’я, назва) — наука, що вивчає походження, значення та історичний розвиток географічних назв.

У минулому назви ніколи не давали випадково. Вони поєднували особливості навколишньої природи зі способом життя людей. Тому правильне пояснення сутності та походження географічної назви допомагає отримати важливу інформацію про природу краю, про заняття людей, які тут мешкали, про історичні події, що відбувалися саме на цій території.

Деякі з географічних назв досить «прозорі» для розуміння, а значення і походження інших пояснити складно. Тому топоніміку часто порівнюють з мовою природи, що розкриває свої багатства, історію, традиції народу.

  • Завдання. Проаналізуй назву вулиці на якій ти живеш??
  • Підготуй історію рідної  вулиці
Урок №12.   Роль спільноти у творенні духовно-культурної єдності українства. Українська спільнота у завданнях творення та збереження української культури та української самости. ідентичностей.


  • Хто такі українці?
  • Хто належить до  українців?
  • Що є спільного між українцями??
Завдання. Заповни "Асоціативний кущ" Українська спільнота 

Урок №13. 
Українська мова як чинник спільнотного єднання українців (нелегкий історичний досвід функціонування української мови)




Кирилиця — цілком оригінальна система слов'янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. Азбука кирилиці складалася з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов'янських. Графіка кириличної азбуки була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності

Переглянь:https://www.youtube.com/watch?v=B1C6SpJ3jPU
Завдання: Напиши міні-есе "Роль мови в об'єднанні українців"?


Урок №14. Історичні пісні: «Про Байду», «Ой, Морозе Морозенку, ти славний козаче», «Чи не той то хміль». Твори письменства: Я. Щоголів. «Запорожець», «Щастя», «Воля», «Січа», «Хортиця», «Остання Січа», «Бабусина казка»; С. Руданський. «Пісня Хмельницького», «До України» («Ой з-за гори, із-за кручі…»).

Історична пісня — це ліро-епічний твір, у якому відтворено історичні події чи конкретні історичні постаті та висловлено ставлення народу до них.


Пісня «Про Байду» 

У пісні «Про Байду» зображена героїко-романтична постать козацького ватажка Байди. Байда — Князь Дмитро Вишневецький — хоробрий чоловік, який тримав у постійному страху султанів Туреччини. Байду підступно захопили в Молдові та передали в Царгород. У пісні оспівана його несподівана, люта і героїчна смерть в Царгороді.

Пісня «Ой Морозе Морозенку…» 

Пісня «Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче» — змальовано героїчну смерть в бою молодого козака, улюбленця народу із славного козацького роду Морозів.

Пісня «Чи не той то хміль…» 

За основу пісні «Чи не той то хміль...» взято одну з найвизначніших подій Національно-Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького за підтримки кримських татар — перша збройна перемога козаків над поляками під Жовтими Водами в травні 1648 року. Ця пісня виконувала важливу роль у тодішній Україні — плекала в народі повагу до свого ватажка — Богдана Хмельницького.

Яків Щоголів

(1823 — 1898)

Творчість Якова Щоголева посідає винятково своєрідне місце в українській поезії другої половини XIX ст. Провідні тенденції її розвитку поет підтримав у свій власний, тільки йому притаманний спосіб: розгортаючи своє розуміння світу, зокрема часоплину, намагаючись поетично відтворити світ у багатстві предметних подробиць, урізноманітнюючи форми вияву ліричного почуття. Про автора:   https://ukrlit.net/info/history_xix/32.html\
Урок №15.Розвиток освіти та книговидання на теренах України. Братський рух та його роль у становленні української культури. Братські школи. Костянтин Острозький та Гальшка Гулевичівна – меценати освіти. Острозька академія, Києво-Могилянська академія.



Детальніше:https://www.oa.edu.ua/ua/info/history
Переглянь:https://www.youtube.com/watch?v=3JXqZpJU6oY

Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Заснував академію у 1576 році князь Василь-Костянтин Острозький. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця — княжна Гальшка Острозька. В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи, однак цілком незвичне для українського шкільництва, вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів’я, медицини. Спудеї Острозької академії опановували п’ять мов: слов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Унікальність та оригінальність цього вищого закладу освіти виявилися й у тому, що тут уперше поєдналися два типи культур: візантійська і західноєвропейська. З Острозькою академією пов’язується ренесанс українського народу.

В острозькому культурному осередку разом з академією постало найпотужніше тогочасне українське видавництво — кирилична друкарня Івана Федорова (Федоровича). Тут побачили світ греко-слов’янський «Буквар» — перший український підручник (1578); Новий Завіт (1580); «Книжка събраніє вєщєй нужнейших...» Тимофія Михайловича — перший в історії кириличної поліграфії покажчик стародрукованих текстів; "Хронологія"(1581) Андрія Римші — перший в Україні друкований поетичний твір; шедевр давньоукраїнської поліграфії, перша повна слов’яномовна "Острозька Біблія«(1581); визначні полемічні праці «Ключ царства небесного», "Календар римський новий«(1587) Герасима Смотрицького, «Апокрисис» Христофора Філарета тощо. Учень Острозької академії Мелетій Смотрицький написав першу фундаментальну слов’янську «Граматику» (1619), яку М.Ломоносов назвав «вратами ученості».

Викладацькою діяльністю в академії займалися: літератор Дем’ян Наливайко (брат Северина, ватажка козацько-селянського повстання 1593-1596 рр.); грецький вчений та релігійний діяч, випускник Падуанської академії Кирило Лукарис (певний час ректор академії, згодом Олександрійський, а пізніше — Константинопольський патріарх); астроном, математик, доктор медицини, випускник Краківського і Падуанського університетів Ян Лятош; грецький вчений і релігійний діяч Емануїл Мосхопуло; випускник Падуанської академії Никифор Парасхос-Кантакузен та інші. Першим ректором академії був Герасим Смотрицький — видатний освітній та культурний діяч, педагог, письменник-полеміст, поет.

Серед випускників академії — гетьман війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний, перший ректор київської братської школи Іов Борецький, лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький, письменник Мелетій Смотрицький, автор знаменитої «Палінодії» Захарія Копистенський, відомий церковний і культурний діяч Ісакія Борискович та ін.

Острозька академія припинила своє існування у 1636 році. Однак результати її діяльності не зникли безслідно. Сформований тут тип вищого навчального закладу був перенесений до Києва, звідки поширився до Молдавії та Москви.

  • Поміркуй,яка роль Академії у відродженні оствітніх традицій???


Урок №16. Тема: Київський та Харківський університети.
Гімназії. Рішельєвський та Ніжинський ліцеї. Розвиток друкарства в Україні. Книжкова графіка.

Харківський національний університет — один із найстаріших університетів Східної Європи. Заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного просвітника В. Н. Каразіна, згідно із грамотою Олександра І.

Урочисте відкриття університету відбулося 29 січня 1805 року. Університет вписав багато яскравих сторінок в історію українського національного відродження ХІХ–ХХ століть, дав потужний імпульс перетворенню Харкова на великий науковий і культурний центр, освітянську столицю України, по праву займає вищі шаблі всеукраїнських рейтингів серед класичних університетів і добре відомий далеко за межами України.

Історія Харківського національного університету є невіддільною частиною інтелектуальної, культурної та духовної історії України. З ним пов’язані імена таких усесвітньо відомих учених, науковців та просвітників, як П. П. Гулак-Артемовський, О. М. Ляпунов, М. І. Костомаров, М. П. Барабашов, М. М. Бекетов, Д. І. Багалій, А. М. Краснов, М. В. Остроградський, В. А. Стеклов, О. О. Потебня, О. В. Погорєлов та багато-багато інших.

В.Каразін прагнув забезпечити навчальний процес в університеті кращими науковими та педагогічними силами. Йому самому належать наукові праці з кліматології, агрономії, метеорології, гірничої справи. Він був винахідником парового опалення, сушильних апаратів, печі для сухої перегонки дерева, технології видобування селітри, конструктором сільськогосподарських машин. Сучасники слушно прозвали його «українським Ломоносовим».

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА – один із найстаріших і найпотужніших вищих навч. закладів України. 8 листоп. 1833 імп. Микола I підтримав подання міністра нар. освіти графа С.Уварова про заснування на базі перенесеного до Києва польс. Кременецького ліцею Імператорського ун-ту св. Володимира. 25 груд. 1833 імператор затвердив проект статуту й штати Київ. ун-ту. 28(16) липня 1834 у день пам'яті св. рівноапостольного кн. Володимира (див. Володимир Святославич) відбулося урочисте відкриття закладу. Осн. роботу щодо підготовки урочистостей взяв на себе проф. всесвітньої історії Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет) В.Цих, який тимчасово виконував обов'язки кер. київ. вузу до призначення ректора. 18 жовт. 1834 на посаді першого ректора ун-ту св. Володимира наказом імп. було затверджено 30-річного проф. ботаніки Московського університету вченого-енциклопедиста М.Максимовича.

28 серп. 1834 в Київ. ун-ті розпочалися заняття. На перший курс зарахували 62 студенти (з них 34 католики і 28 православних). У 1834/35 навч. р. в ун-ті було відкрито лише філос. ф-т, який складався з двох від-нь – історико-філол. та фіз.-мат. 1835 розпочалися заняття на юрид., а 1841 – на мед. ф-ті, ств. на базі мед. ф-ту ліквідованого Вільнюського університету.31 лип. 1837 розпочалося буд-во гол. корпусу Київ. ун-ту. Автором проекту університетської будівлі став проф. арх-ри петерб. Акад. мист-в В.Беретті (див. Беретті). Під його безпосереднім кер-вом на околиці "Старого Києва" було зведено в стилі рос. класицизму університетський корпус.

Детальніше:http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?


&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Kyivsky_nac_universytet

  • В 19 ст. середня освіта здобувалась у ліцеях: Рішельєвському в Одесі (1817 р.), Кременецькому (1819 р), Ніжинському (1820 р.)
На Півдні України центром освіти став Рішельєвський ліцей, заснований 1 травня 1817 р. в Одесі і названий в честь герцога А.Е.Рішельє дю Плессі — градоначальника Одеси і генерал-губернатора Новоросійського краю (1803-1814). До 1820 р. викладання в ліцеї велось французькою мовою.
4 серпня 1820 р. Гімназію вищих наук було засновано в Ніжині. Кошти на це виділив російський державний діяч, виходець з України, сенатор, граф Ілля Безбородько (27.02.1756-15.06.1815). Першим і другим директорами цього навчального закладу стали українські вчені, вихідці із Закарпаття, які виїхали до Росії, — Василь Григорович Кукольник та Іван Семенович Орлай, які були директорами: перший — п'ять місяців, другий — п'ять років. За час їхнього керівництва кількість учнів Гімназії зросла з 25 до 250. В 1828 р. Гімназію закінчив М.В.Гоголь. Крім нього, в ній здобув освіту інший письменник — Є.П.Гребінка.За статутом Ніжинська гімназія мала дев'ять класів, які ділилися на три цикли. Учні старшого циклу називалися студентами і по закінченні одержували 14-й клас «табелі», як і після університету. У 1875 р. гімназія була реорганізована в історико-філологічний інститут імені князя Безбородька.

Переглянь відео:https://www.youtube.com/watch?v=3RVOlP4Ef58

Завдання.Підготуй  хронологічну послідовність відкриття університетів на території України?

Урок 17. Тема: «Нема краю без звичаю». Етнографічне районування України: Полісся і Волинь, Карпати і Прикарпаття, Галичина, Буковина, Покуття, Поділля, Середня Наддніпрянщина, Слобожанщина, Південь.
  • Для допитливих!!!! Додаткова інформація тут.
  • Адміністративно, сучасна Україна поділяється на 24 областей (2 з яких зараз окуповані Росією: частина Донецької та Луганської областей та  окрема одинця Автономна Республіка Крим). Історико-етнокультурно ж регіони України можна поділити на 3 частини: Захід України (або Галичина), Схід України (або Наддніпрянська Україна) та Українські території поза офіційною територією України (це Кубань Донщина, та частково Слобожанщина які розташовані в Росії).
  • Робота з картою:

  • 1) Опрацюй карту, які області повністю  чи частково входять до регіонів?
    2) Чи збігаються етнографічні регіони з сучасними кордонами?
    3) Якщо ні, то чому?


    • Поміркуй!!!! Чому регіони отримали саме таку назву?
    • Підготуй таблицю "Назва регіону", "Розташування", "Походження назви"
    • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/8239471
    Урок 18. Тема: Етнокультурні групи                      українців: волиняки, бойки, гуцули, лемки, буковинці, закарпатці, слобожани та ін.

    • У складі української є етнографічні групи, які мають локальні культурні особливості, що виникли завдяки природним чинникам, напрямкам господарства й перебування у складі різних держав. Проте навіть у таких умовах українці зберігали свою мову, культуру і відчували свою єдність з усім народом.
    • Детальніше тут

    • Урок №19. Тема Особливості традиційної культури етнічних груп України.
    • Гуцули: Гуцули — чи не єдина група українського етносу, для
      якої скотарство (а особливо вівчарство) було провідною галуззю господарства.  Воно ж зумовлювало і своєрідність усього укладу життя горян та їхньої культури. Так, лише у гуцулів відповідно до роду їхніх занять, природних умов та ситуації порубіжного регіону сформувався двір із замкнутою по периметру системою будівель
      — гражда, своєрідна фортеця; переважно у них трапляються оригінальні хрещаті церкви; саме у середовищі скотарів склалася самобутня кухня, в основному  зорієнтована на молочні та м'ясні страви (гуслянка, бринза, бараняче м'ясо), виник надзвичайно мальовничий одяг, що найбільшою мірою зберіг прадавні компоненти (гачі, череси, крисані, кептарі), Прадавня, ще язичницька основа збережена гуцулами і в духовній культурі, зокрема в обрядах та ритуалах: відсікання коси — у весільній обрядовості, запалення ватри — в родильній, ритуальне прощання (проща) — в поховальній і т. д.
    • Бойки:про східнослов'янську основу бойків свідчать передусім
      їхні традиційна культура, система вірувань і повір'їв та весь уклад життя. Усе локальне розмаїття традиційної культури бойків грунтується на загальноукраїнській культурі, витоки якої сягають давньоруських історичних шарів. Енічну своєрідність бойків визначала насамперед специфіка їхньої господарської діяльності — переважно вирубно-вогневе землеробство. Воно зумовлювало простоту в усьому: небілені, а нерідко й курні, з високими дахами хати розміщені на значній   відстані одна від одної, своєрідно-архаїчний одяг (полотняні кацабайки і каптани, сукнянi сіряки, гуні, лейбики, хутряні безрукавки). І разом з тим — неповторна дерев'яна храмова архітектура...
    • Лемки: Традиційно-побутова культура лемків грунтується на східнослов'янській і загальноукраїнській основах і позначена локальною самобутністю. Будівництво житла, як і організація інтер'єру, відповідали українським традиціям. Внутрішнє планування, наприклад, включало обов'язкове розміщення печі зліва від входу, а покутя — навпроти дверей. Щоправда, у лемківській хаті найпочесніше місце не обмежувалося покутям, воно займало всю «червону» стіну, прикрашену образами.
      Своєрідністю визначалася і піч, вустя якої — не так, як скрізь по Україні — виходило до причілкової стіни. Поєднання загальноукраїнських та лемківських елементів яскраво простежувалося також в одязі та їжі. Одяг шився, як правило, з лляних або полотняних тканин, окрім верхнього, шитого з сукна. Жінки носили вишивані сорочки з великою кількістю складок біля коміра, складчасті спідниці (фартуки), а зверху вдягали суто лемківські безрукавки — керсетки. Чоловіки також одягали безрукавки (бруслики) на сорочки, котрі не прикрашалися вишивкою. Колоритним довершенням костюма слугували верхній сукняний одяг — чугані, на ногах — керпці, на голові — капелюхи з павиним пір'ям, а також шкіряні пояси — югаси. Щодо їжі лемків, то
      вона не відрізнялася різноманітністю: основними її видами були прісний хліб (ощипля, осух), каші (чир, куляша, панцаки) та галушки з бринзою, капустою або маком.
    • Поліщуки:Архаїчними особливостями визначалася і матеріальна культура, зокрема житло. За плануванням воно було типово українським («хата — комора» або «хата — сіни — хата»), але регіонально-архаїчним за конструкцією та матеріалом. Робили житло з масивних колод, не білили, покривали двосхилим дахом «накатом», опалювали нерідко «по-чорному». Відгомони культури Київської Русі відчуваються і в елементах одягу (обруси, плати, зав'язки, серпанки), і в обрядовості («викликання померлих на розмову», «водіння куща» тощо).
    • Завдання. Заповни таблицю з графами "Назва етнічної групи", "Територія проживання", "Мова", "Вірування", "Харчування" "Традиції".
    Урок 20. Тема: Збереження культури корінних народів та їхніх прав в Україні: кримських татар, караїмів та кримчаків, а також греків Приазов’я, які переселилися з Криму на материкову Україну наприкінці XVIII століття.

  • Українці — основне й автохтонне, корінне населення України, найбільша етнічна спільнота на її території. До корінних же народів, що становлять етнічну меншість в Україні, традиційно відносять кримських татар, караїмів та кримчаків. Цей статус закріплено на законодавчому рівні. УВ Україні корінними народами вважають українців, кримських татар, караїмів та кримчаків, а також греків Приазов'я, які переселилися з Криму на материкову Україну наприкінці 18-го століття.

    Кримські татари, яких ще називають кримцями, сформувалися як етнос на Кримському півострові.

    Цей народ став нащадком різних народів, які в різний час переселялися на півострів: таврів, скіфів, кіммерійців, сарматів, греків, аланів, готів, гунів, римлян, хазарів, половців, печенігів і монголо-татар.

    Серед етносу кримських татар вирізняють три типи, які мали точну географічну прив'язку в Криму: степові татари, південнобережні та передгірні. Кримськотатарська мова належить до кипчацької групи тюркських мов.

    Під час відзначення Дня кримськотатарського прапора в Києві
    Під час відзначення Дня кримськотатарського прапора в Києві

    Депортація кримськотатарського народу 1944 року, що була актом геноциду й етноциду, була проведена 18 травня й тривала до червня 1944 року. Депортували понад 200 тисяч кримських татар.

  • Опрацюй;https://lexinform.com.ua/v-ukraini/problemy-korinnyh-narodiv-menshe-sliv-a-bilshe-dila/

  • ЗАКОН УКРАЇНИ

    Про корінні народи України тут.

  • Корінний народ України - автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України.

  • 2. Корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострову, є кримські татари, караїми, кримчаки.

  • 3. Представницькі органи корінних народів України - відповідні представницькі інститути, що створюються корінними народами і відповідно до Конституції та законів України наділяються правом представляти корінні народи та приймати рішення від їх імені (далі - представницькі органи).
  • Завдання!!Проаналізуй проблеми корінних народів в Україні???
Урок №21.9 серпня – Міжнародний день корінних народів світу, ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН у 1994 р.



9 серпня ‒ Міжнародний день корінних народів світу.

У 1994 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила відзначати щорічно 9 серпня Міжнародний день корінних народів світу (англ. International Day of the World's Indigenous). Саме в цей день у 1982 році вперше зібралася Робоча група з питань корінних народів. Це було зроблено для того, щоб світова громадськість пам'ятала про необхідність проявляти турботу і солідарність з представниками корінного населення.

Корінні народи – народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання, колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів. Суттєвою характеристикою корінних народів є також і те, що вони, незалежно від правового стану, зберігають деякі або всі свої соціальні, економічні, культурні і політичні інститути. Обов'язковою ознакою приналежності до корінних народів є самоусвідомлення самих народів як корінних на цій території.

За підрахунками ООН, сьогодні у 70 країнах світу проживає близько 370 мільйонів представників корінних народів, які спілкуються на понад 5 тисячах своїх етнічних мов і котрі дотримуються своїх культурних традицій.

У квітні 2000 року Комісія з прав людини ухвалила резолюцію про заснування Постійного форуму ООН з питань корінних народів. Це рішення було затверджене Економічною і Соціальною Радою 28 липня 2000 року. Завданням Постійного форуму є обговорення питань соціально-економічного розвитку корінних народів світу.

Урок №22. Тема:"10 цікавих фактів про мову (національні символи, український характер, українські звичаї, українську державу)."
Урок №34. Тема:Мій рідний край. Особливості традиційної культури етнічних груп України та мого рідного краю.

Поліщуки́ — етнографічна група українців та білорусів, яка розташована в районі українсько-білоруського міжетнічного порубіжжя Полісся і містить у собі риси як української, так і частково білоруської культур, також назва всього населення Полісся.Основним місцем проживання поліщуків були басейни Прип'яті та Горині, що нині включає північні райони Волинської, Житомирської, Київської та Рівненської областей в Україні, Берестейську область та південні райони Гомельської області в Білорусі.Назва «поліщуки» пов'язана з топонімом «Полісся», котрий існує ще з XIII — XIV ст. Певна відокремленість українських поліщуків від сусідніх білоруських, загальна ізольованість Полісся, низький рівень урбанізації — все це позначилось на специфіці культури та укладу життя його населення. Головна своєрідність цієї культури полягала у консервації її архаїчних рис. Ці риси зумовили збереження чималої кількості реалій, що сягають давніх слов'ян.[9] Це простежувалось зокрема у шлюбно-сімейній сфері. Полісся — один із регіонів, де тривалий час зберігалися патріархальні засади в родині та архаїчні форми великої сім'ї. Звичаєве право також містило цілий ряд давніх елементів, наприклад, право передання майна у спадщину по смерті глави сім'ї старшому братові, а не синові чи дружині, як це було вже прийнято у більшості регіонів України.

Архаїчними особливостями визначалася і матеріальна культура, зокрема житло. З планування воно було типово українським («хата — комора» або «хата — сіни — хата»), але регіонально-архаїчним за конструкцією та матеріалом. Робили житло з масивних колод, не білили, покривали двосхилим дахом «накатом», опалювали нерідко «по-чорному». Відгомони культури Київської Русі відчуваються і в елементах одягу (обруси, плати, зав'язки, серпанки), і в обрядовості («викликання померлих на розмову», «водіння куща» тощо). Ще перед Другою Світовою війною поліщуки підперезувалися і хусткою, і лляним поясом.

Антропологічно мають дуже низьке і широке обличчя (лицевий покажчик — 85,5), максимально розвинуте надбрів'я, масивне чоло. Такий тип не зафіксований у жодному ареалі Європи, крім України. Зріст поліщуків середній, а колір волосся світліший[10].

Урок №24.Підсумковий урок.

Урок №25. Тема:Український національний характер та світогляд українського народу. Поняття національного характеру. Менталітет та його особливості.
Одну націю від іншої відрізняє зовнішність, мова, традиції, культура у широкому розумінні цього слова. Але, крім того, кожна нація, як і людина, має свій характер. Цей характер, з одного боку, формується під впливом різних зовнішніх чинників: територія, що належить нації, вплив сусідніх народів, історичні події тощо. Але, з другого боку, характер нації і впливає на її історію, культуру.
Запам'ятай!!Національний характер — сукупність психологічно-ментальних та поведінкових ознак, особливостей, притаманних певній етнонаціональній спільності.
Мента́льність, менталіте́т (від лат. mens — пов'язаний з духом, духовністю) — спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи (наприклад етнічного, професійного або соціального прошарку) до навколишнього світу.

Опрацюй!!https://ukrlit.net/making4/596.html

  • Завдання!!! Поміркуй про те,що відрізняє українців від інших народів?
Урок №26. Тема:Тривалення історичної пам’яті кобзарського руху. Зберігач мелодії
«Запорозького маршу» Є. Адамцевич. Козацько-лірницька течія як традиція української музичної культури та мелодійна етнооснова в сучасному українському музикуванні.

КОБЗА́РСТВО – мистецтво кобзарів – народних співців-музикантів, які виконують (і часто складають самі) думи, пісні та інші твори, супроводжуючи їх грою на кобзі (бандурі). Вперше імена кобзарів (Чурило, Стечко, Тарашко) згадано в польс. хроніках 15–16 ст.

Детальніше:https://esu.com.ua/search_articles.php?id=8828
Запорозький марш (Запорізький марш, козацький марш) — музичний твір сліпого бандуриста Євгена Адамцевича.

Автором Запорізького маршу  вважають, бандуриста, виконавця українських народних пісень Адамцевича Євгена Олександровича.  

 

Він скомпонував твір з використанням мелодії української народної пісні «Ой на горі та й женці жнуть». Сам на тему твору писав - Тепер відносно Запорізького маршу. 1926 року я почув мелодію, першу частину від кобзаря Положая Івана Кириловича, другу частину - мажорну сам склав, і з'єднавши до купи, дав назву Запорозького маршу. Твір було написаний в 1926 році , але відомим широкому загалу він став у 1969 року. У 1969 році, Запорізький марш було вперше  виконано на концерті в Київському оперному театрі імені Тараса Шевченка, там його Євген Адамцевич виконав публічно.Він казав - Я зрозумів, що такий твір має звучати масштабно й велично. Написати новий марш на основі старого стало для мене першорядним завданням.

 

12 квітня 1970 року оркестр уперше виконав обробку цього маршу. Художній керівник і диригент Яків Орлов повторив твір на біс кілька разів. Відтак до 1974 року «Запорозький марш» виконували на усіх концертах по декілька разів.  

 

 В наш час появилось нове аранжування цього твору, його зробив Стефан Творун, воно відоме як  Козацький марш.

 

Помер кобзар Євген Адамцевич у 1972 році, в Бахчисарайському районі, селі Холмівка, там і похований. 

Виконання «Запорозького маршу"

  • Завдання!!Підготуй інформацію про ставлення радянської влади до кобзарів?
Урок №27. Тема:Гнат Хоткевич та І. Кучугура-Кучеренко: творчість кобзарів, трагізм долі.
Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Сучасне кобзарське братство

  • Опрацюй:http://khotkevych.info/fond/2013/04/12/kobzar-ivan-kuchuhura-kucherenko/
  • Грав Кучеренко на бандурі віртуозно і тому ж мав гарний баритоновий голос, так що публіка слухала його з великим задоволенням, і як писав Г. Хоткевич, то за життя кобзаря Т. Пархоменка «Кучеренко ще так не висувався, у всякім разі ділив лаври зі своїм чернігівським суперником, але як Пархоменка не стало,— Кучеренко залишився самим славетним бандуристом».
  • КОБЗАРІ, БАНДУРИСТИ

    КОБЗАРІ, бандуристи – співці-музиканти, які супроводжують свій спів грою на кобзі чи бандурі. Хоча слова "кобза" і "бандура" досить часто вживаються як синоніми, однак інструменти, які ними означуються, відрізняються один від одного. Кобза має вужчий, ніж бандура, корпус, коротшу шийку, меншу кількість струн. Наприкінці 16 – у 17 ст. її практично повністю витіснила бандура. Найдавніші письмові згадки про К. (зокрема про Чурила і Тарашку) є в польс. хроніках 15–16 ст. У 17 ст. багато К. були учасниками нац.-визвол. та антифеод. боротьби укр. народу. Вони складали й виконували думи та історичні українські пісні про подвиги нац. героїв, турец.-татар. неволю, польс.-шляхетський гніт, закликали своїх слухачів на боротьбу за волю. Організовувалися в братства на зразок ремісничих цехів, мали свої звичаї, закони й особливу говірку, що була малозрозумілою для сторонніх. Після ліквідації козацтва змішалися з жебраками та лірниками, які грою та співом випрошували милостиню.

    У 19 – на поч. 20 ст. своєю кобзарською майстерністю славилися, зокрема, А.Шут (р. н. невід. – п. 1873), О.Вересай (його думи добре знав Т.Шевченко, він же подарував йому свій "Кобзар"), І.Крюковський (1820–85), Ф.Холодний (1814–92), М.Кравченко (1858–1917).

    Популяризацією і відродженням мист-ва К. на поч. 20 ст. займався Г.Хоткевич.

    1918 в Києві було створено 1-шу Укр. худож. капелу кобзарів (пізніше, від 1946 – Капела бандуристів УРСР, від 1951 – Держ. заслужена капела бандуристів УРСР, нині – Нац. заслужена капела бандуристів України ім.Г.Майбороди).

    Бандуристів готують у консерваторіях, ін-тах, муз. уч-щах і школах. Відомими майстрами кобзарської справи наприкінці 20 – поч. 21 ст. стали, зокрема, бандуристи В.Кушнерик, Є.Мовчан, В.Перепелюк, Є.Адамцевич.

    Переглянь:https://www.youtube.com/watch?v=-URDmG69eyg
    Завдання.Поміркуй про значення кобзарства для збереження культурної самобутності України?



    Урок №29. Тема: Визначні українки та їх роль у національно-культурному відродженні та розбудові державності

    Велика київська княгиня Ольга — видатна жінка, одна із золотих сторінок нашої багатовікової історії.  Вона була дружиною князя Ігоря І і матір’ю Святослава І Хороброго. Ця мудра, сильна, харизматична жінка на цілих 17 років стала правителем Київської Русі — однієї з наймогутніших держав того часу.
    Анна Ярославна або Анна Київська - донька Великого князя Київського Ярослава I Мудрого та його другої дружини - дочки короля Шотландії і Швеції Інгігерди, яка стала королевою Франції. Вона була другою дружиною французького короля Генріха I Капета, матір’ю майбутнього короля Філіпа І та прабабцею майже 30 французьких королів! На той час, Анна могла похвалитись найкращою освітою, яку тільки можна було здобути в 11 столітті.  Київ тоді був найрозвиненішою столицею Європи.

    Роксолана (бл. 1505 — 15 квітня 1558) - Анастасія Лісовська. Але у ХVI столітті її називали так: королева аланів. Вже перебуваючи в гаремі султана, вона вивчила турецьку мову та Коран. А після першої ночі, проведеної з Сулейманом, вона відмовилась від коштовностей, та попросила одного – доступу до бібліотеки. Пізніше це допомогло їй причарувати Сулеймана – адже з нею він міг не лише проводити ніч, але й обговорити важливі політичні процеси.

    За 200 років існування Османської імперії проста наложниця вперше стала дружиною султана. Українка стала в Туреччині серйозним політичним гравцем. Вона приймала послів, а султан радився з нею щодо важливих державних справ.

    Наталія Полонська-Василенко — одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України. Її археографічні студії стали одним із джерел розвитку української історичної науки. Дійсний член Наукового товариства ім.Шевченка, академік Української Вільної Академії наук та Міжнародної Академії наук у Парижі, професор Українського вільного університету у Празі та Мюнхені.
    Леся Українка — видатна українська письменниця, поетеса, перекладач і культурна діячка. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури. Перший свій вірш вона написала у дев’ять років, останній – у 40. Всього Леся Українка написала біля 270 віршів, а ще поеми і віршовані драматичні твори.
    Завдання.Підготуй сенкан на вибір.

    Урок 30. Тема: Визначні українки та їх роль у національно-культурному відродженні та розбудові державності (урок №2)

    Соломія Крушельницька — легенда оперної сцени, Вагнерівська примадонна XX століття. Вона з тріумфом виступала на сценах багатьох оперних театрів світу, зокрема Кремони, Трієста, Одеси, Львова, Буенос-Айреса, Варшави, Петербурга, Парижа, Неаполя, Риму, Генуї, Мілану та інших. У 1904 на запрошення Дж. Пуччіні виконала партію Батерфляй в його оновленій опері “Чіо-Чіо-сан” в театрі “Гранде” в Північній Італії. Після її блискучого виконання ця опера здобула всесвітнє визнання, а зворушений і вдячний Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: “Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй”. Співати з Соломією на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін.

    Маруся Чурай - легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та багато інших українських пісень, що за кілька століть уже стали народними.
  • Марія Заньковецька — актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.

  • Ліна Костенко.Видатна українська письменниця, поетеса, почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Ліна Костенко є лауреатом Шевченківської премії, премії Антоновичів, премії Петрарки, Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О.Теліги, вона нагороджена Почесною відзнакою Президента України і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

  • Софія Окуневська (1865-1925)- стала першою жінкою-лікарем у Австро-Угорській імперії. Освіту отримала Софія у Швейцарії. Після повернення з навчання вона так і не змогла отримати практику, адже і у Львові і у Кракові відмовились визнавати її диплом. Роботу вона знайшла лише у Карлових Варах у Чехії, де разом з чоловіком вони відкрили приватну практику. Та згодом Краківський університет таки визнав її диплом, тож Окуневська повернулась до Львова. Вона перша у Львові використала променеву терапію у боротьбі з онкологією.
  • Катерина Білокур (1900-1961) - Пабло Пікассо зазвичай про інших художників казав: "Я потопаю в цих бездарах". Але про авторку даних робіт він озвався так: "Якби в нас була художниця такого рівня, ми змусили б заговорити про неї увесь світ".
  • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/2074511
Урок №31.Українські меценати у підтримці та збереженні української культури (ХІХ – ХХ ст.).
Українські меценати — особи, українського походження або ті, що безкорисливо матеріально підтримували (підтримують) розвиток української культури, освіти, охорони здоров'я та незахищені категорії населення. 
  • Завдання. Підготуй асоціативний кущ "Меценати"

Урок №32.Заснування «Просвіти» у Львові, діяльність «Просвіти» (здійснювалася на Галичині, Поділлі, Волині, Київщині, Закарпатті). Молодіжні організації в Україні. Скаутський рух, «Пласт», Спілка української молоді: традиції, статутна діяльність.
  • Товариство «Просвіта» (1868—1939) — громадська організація, утворена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу. Співзасновником і головою був громадський діяч і політик, священник УГКЦ Микола Устиянович.

  • Детальніше:http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Lvivske_tovaristvo_Prosvita

  • «Пласт» — національна скаутська організація України. Метою Пласту є сприяти всебічному патріотичному вихованню і самовихованню української молоді на засадах християнської моралі. Будучи неполітичною і позаконфесійною організацією, Пласт виховує свідомих, відповідальних та повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільнот, і провідників українського суспільства.Перший український скаутський гурток у Західній Україні заснував у Львові восени 1911 року студент Львівської Політехніки Іван Чмола при львівському військово-спортивному товаристві «Січ».

  • Спілка Української Молоді (СУМ) — громадська організація, яка об'єднує українську молодь на добровільних засадах та виховує свідомих, чесних і працьовитих громадян, відданих українців-державників, що виробляють світогляд на національно-християнських традиціях та ідеалах, виплеканих українською нацією протягом століть.Спілка заснована Миколою Павлушковим 1925 року. До її лав належали Юрій Бобир, Г. Слободяник, П. Нечипайло, Борис та Василь Матушевські, Володимр Юркевич, Данило Кикоть, Олена Буртан та ін. Відновила свою діяльність після Другої світової війни на еміграції.
  • Завдання. Поміркуй про спільне та відмінне в статутах організацій.
  • Інтерактивна впрва:https://learningapps.org/19016710
Урок №33. Тема:Всеукраїнська дитячо-юнацька військово- патріотична гра «Сокіл» («Джура»): статут, завдання, етапи.


Сокіл» («Джура») — всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра. Гра є формою позакласної роботи з патріотичного та морально-етичного виховання школярів, засобом формування патріотичної свідомості, спортивно-оздоровчої роботи. Організація гри в навчальних закладах спирається на учнівське самоврядування, засноване на традиціях козацького кола, вільного народного віче, і являє собою добровільне об'єднання дітей для виконання завдань гри. Гра проводиться Міністерством освіти і науки України за сприянням інших міністерств, відомств та громадських організацій. На загальнонаціональному рівні проводиться з 2009 року. Новий поштовх у розвитку гра отримала 2015 року, коли вона була включена до Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016—2020 роки, затвердженої Указом Президента України від 13 жовтня 2015 року № 58.

Метою гри є військово-спортивне і національно-патріотичне виховання української молоді на основі традицій українського козацтва:

  • виховання нових поколінь України у дусі відданості Батьківщині та її народу на основі відродження національних і загальнолюдських духовних і моральних цінностей;
  • виховання у молоді глибоких і твердих національно-патріотичних переконань, підготовка молоді до творчої праці, до військової служби та захисту своєї Батьківщини шляхом залучення до оборонно-масової та військово-спортивної патріотичної роботи;
  • формування і виховання, спираючись на національні козацькі педагогічні традиції, у юнаків і дівчат високих морально-психологічних якостей; мужності, сміливості, рішучості, відваги, стійкості, дисциплінованості і ініціативності;
  • виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління українців на історично сформованих засадах козацького світогляду та здорового способу життя.

Завдання змагань:



Змагання полягають у проведенні комплексних командних ігор військово-спортивного, культурно-інтелектуального та патріотичного спрямування, на обласних та всеукраїнському етапах, в ході яких відбувається відбір кращих команд та визначення переможців.

 
Урок №34. Тема: Проєктна робота. Підготувати повідомлення про одного із українських меценатів та його роль у збереженні культурної спадщини України.
Завдання. Підготуй сенкан/ментальну карту/ стінгазету про одного з меценатів   ( на вибір)

Матеріали до проєкту:
https://naurok.com.ua/istorichniy-katalog-ukra-nski-pidpriemci---mecenati-hix-stalittya-61842.html

https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-41664057

Урок №35. Тема: Мій рідний край. Історичні постаті мого краю в процесах національно- культурного відродження.
Завдання. Підготуй повідомлення про уродженців Волині та їх роль в національно-культурному відродженні 19 ст.

Розділ 4. Цивілізаційний вибір України. Україна Європейська: здобутки, проблеми та перспективи

Урок №36. Тема:Символіка України: національна, державна та військова. Герб. Прапор. Гімн.

Запам'ятай!!Державна символіка — офіційні емблеми держави, що зображуються на печатках, бланках державних органів, грошових знаках тощо; встановлюються конституцією держави.

Невід'ємним елементом суверенної держави є державні символи. Державні символи — це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави. Державна символіка уособлює державний суверенітет України, верховенство та незалежність влади. Образи Державного Прапора, Державного Герба та Державного Гімну символізують українську державність і конституційні цінності України, традиції та культуру українського народу. Вони є основою історичної свідомості українців, процесів українського державотворення.

Відповідно до статті 20 Конституції України (1996р.) державними символами України є Державний герб України, Державний прапор України і Державний гімн України.

Герб (від німецького Erbe – спадщина) – це художньо-графічний символ держави, міста, роду, окремої особи.

Кожний елемент герба – об’єкт, символ, фігура – має бути чітко визначеним і сталим. В герботворенні використовувалась гама кольорів: червоний, синій, зелений та чорний; і два метали (золото та срібло). Кожна барва несе своє змістове навантаження. Золото (жовтий колір) символізує щедрість Божу, шану, багатство; срібло (білий колір) – мудрість, тиху радість; червоний – право, силу, мужність, хоробрість, любов; синій – славу, честь, вірність, щирість, мир, безпеку; зелений – свободу, надію, сподівання, милість Божу, здоров`я; чорний – постійність, скромність, спокій, смерть. У Західній Європі герби поширилися в ХІ – ХІІ ст. у період хрестових походів.

Прапор – полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держака чи шнурка; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету.

Державні й національні прапори здебільшого поєднують два або декілька кольорів, які відображають органічну гармонію народу з його землею, природою, світоглядом, багатством тощо.

Гімн (від грецького Гίμνοσ – похвальна пісня) – це урочистий, величний музично-пісенний твір, виконання якого пов’язане зі офіційними державними заходами, військовими парадами, політичними подіями, церковно-культурними ритуалами тощо.

Нарівні з гербом і прапором гімн символізує державу і є одним з атрибутів державності країни.

Урок №37. Тема:Офіційні символи глави держави, нагороди. Історичне походження та тлумачення символіки. Військова символіка. Запровадження грошової одиниці.Державні свята.

Офіційні символи голови держави є атрибутами української державності. Вони запроваджені Указом Президента України від 29 листопада 1999. До них належать

  •  
  • Державні свята:
  • 01 січня 2022 r168551 Новий рік;
  • r168502 07 січня 2022 r168552 Різдво Христове;
  • r168503 08 березня 2022 r168553 Міжнародний жіночий день;
  • r168504 24 квітня 2022 r168554 Великдень;
  • r168505 01 травня 2022 r168555 День праці;
  • r168506 09 травня 2022 r168556 День Перемоги;
  • r168507 12 червня 2022 r168557 Трійця;
  • r168508 28 червня 2022 r168558 День Конcтитуції України;
  • r168509 24 серпня 2022 r168559 День незaлежності України;
  • r168510 14 жовтня 2022 r168560 День захисника України;
  • r168511 25 грудня 2022 r168561 Різдво Христове.
Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/15338119

Урок№38. Тема: Українська творча еліта в процесах творення та утвердження державницьких ідей України

Українська еліта — політико-управлінська еліта на українських етнічних землях.

Національні еліти визначаються як ті, що «мали моральний авторитет, фактично носії і провідники національних цінностей, які хотіли розвивати національні духовні та культурні цінності, для яких українська державність була споконвічною мрією, а в даних умовах — ще і єдиним виходом, способом уникнути повного знищення народу — як народу українського».

  • Слово еліта має начебто подвійне походження — від лат. eliqere і фран. elite — краще, відібране, вибране, меншість суспільства, що становить достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, національними і політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов’язаних з функціями управління, розвитку науки і культури (тобто творчі функції).
  • У сучасній західній політології не існує однозначного тлумачення поняття “еліта”. Цим терміном, як правило, означаються люди, що мають найбільшу кількість певних позитивних якостей, цінностей та пріоритетів (влада, багатство, культура, професіоналізм, компетентність, сила волі тощо) і займають найбільш впливові позиції в суспільній ієрархії
  • Опрацюй:http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2011/2011_01(8)/11egpcni.pdf
  • Завдання. Напиши міні-есе "Роль творчої еліти в процесах державного будівництва" 

Урок №39.Культурні пам’ятки України – спадщина поколінь


Під «культурною спадщиною» розуміються:

  • пам'ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;[2]
  • ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки;
  • визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології[3].

До культурної спадщини відноситься також: вміст бібліотек, музеїв, архівів. До матеріальної культури належать також архітектурні будівлі: церкви, монастирі, замки, палаци та інші культурні та архітектурні пам'ятники.


  • Завдання.Поміркуй над місцем України у світовій спадщині???
  • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/10535591
Урок №40. Культурні пам’ятки місцевого значення

Па́м'ятка культу́ри — визначна споруда, археологічний об'єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання (культурної спадщини) країни, людства загалом (пам'ятка історії, літератури, мистецтва, мови, права тощо) і охороняється законом. Залежно від наукової, історичної і художньої цінності пам'ятки культури бувають світового, державного і місцевого значення.


Урок №41. Технічні винаходи українців, які змінюють світ. Внесок українських лікарів у світову медицину. Досвід та героїзм українських парамедиків.

Урок №42. Цивілізаційний вибір України. Україна – європейська країна.


  • Цивілізаційний вибір України і національний Дім буття:  https://www.radiosvoboda.org/a/24661597.html
  • Україна на шляху до ЄС: оцінки, думки і сподівання громадян:https://razumkov.org.ua/statti/ukraina-na-shliakhu-do-yes-otsinky-dumky-i-spodivannia-hromadian

  • Зараз Україна – одна з найбільших держав Європи з площею603,7тис. Квадратних кілометрів і 

                           населенням 48  мільонів чоловік. Вона межуз семи країнами світу.  Географічний центр Європи 

                          знаходиться на території України у Закарпатті. Протягом багатьох століть поспіль Європа утримувала історичн    лідерство. Звідси почалися 

                        великі географічні відкриття, тут зародився капіталізм, відбулася перша революція. Європа – це і

                        територія, на якій відбулися події двох світових воєн, це і приклад об”єднання багатьох держав 

                        для спільного вирішення  злободневних проблем, це і спільні гроші – євро, це і спільний дім  для

                       для десятків різних націй та народів, взаємопроникнення культур.    У Європі  знаходиться 45  

                       незалежних держав і одна колонія. Загальна площа  Європи – понад 10 млн. кв. км., населення – 

                       більш як 700 млн. чол.  Договір про створення ЄС було підписано в 1992 році в Нідерландах

                         керівниками держав і урядів членів ЄС.1 листопада 1993 р договір

                         набув чинності. Зараз в ЄС об”єднуе 25 держав континенту: Австрію,

                         Бельгію, Великобританію, Данію, Грецію, Естонію, Ірландію, Іспанію,

                         Італію, Кіпр, Латвію, Литву, Люксембург, Мальту, Нідерланди,Полшу,

                        Португалію,Словаччину, Словенію, Угорщину,Фінляндію,Францію,

                        ФРН, Чехію, Швецію.

  •   На сьогодні в Європі існує кілька міжнародних організацій.

                              Серед них Рада Європи, ЄС, ОБСЄ, НАТО.

     

    ·         Європейський парламент складає з 626 членів, які обираються

                              громадянами країн.

     

    ·         Представництво Європейської Комісії в Україні відкрито у вересні

                                1993 році під керівництвом Посла та Голови Представництва

                                пана Луіза Морено і має статус дипломатичної місії.

                          

    ·         Загалом налічується 125 предствництв, найбільшими є у Москві,Токіо, Вашингтоні.

     

    ·         Для України існує спеціальна програма у закритті Чорнобильської АЕС.

  • Напиши міні-есе "Місце України в Європі"
Урок 44. Тема:Рахів – географічний центр Європи. Історична тяглість існування України в координатах європейських культурних та політичних процесів.

  • Опрацюй:Історія свідчить, що в 1885-1887 роках у Верхньотисянській улоговині (Закарпаття тоді перебувало в складі Австро-Угорщини) проводилося вивчення місцевості з метою будівництва залізниці “Рахів-Сигет”, У процесі виміру інженери з’ясували, що в десь у цій місцевості може перебувати географічний центр Європи. Для точного встановлення сюди було запрошено вчених з Відня, вони після ретельної перевірки й визначили місцезнаходження центра Європи.
В 1887 році був установлений двометровий геодезичний знак, виготовлений з високоякісного бетону. Знак має форму зрізаної чотиригранної піраміди.На прямокутному постаменті висічено латинською мовою: Locus Perennis Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confecta cum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum:MDCCCLXXXVII.

    У перекладі академіка Н.Тарасова на знаку висічене наступне:
“Постійне точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним апаратом, що виготовлений в Австрії та Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей, установлений тут Центр Європи 1887.
Цей знак пережив дві світових війни і дійшов до нашого часу у своєму первинному виді, але оскільки він виглядає дуже скромно, його було вирішено доповнити ще одним знаком.
Розробку проекту доручили архітекторові-художникові С.С.Козураку. 27 травня 1977 р. біля старого знака була побудована стелла висотою 7,2 м. Паралельні лінії стелли символізують чотири сторони світу. Порожнеча між розбіжностями ліній створює враження цілісної єдності й центральності. Вісь, що проходить посередині підсилює центр композиції. На висоті 6м. 60 см. установлено кулю, що символізує планету Земля й несе технічне навантаження – з’єднує пластини роблячи стеллу стійкіше.

     Відійшовши на кілька метрів можна побачити чудовий композиційний ансамбль: скромний двометровий обеліск – свідок минулого, семиметрова стелла – наша сучасниця, а поруч струнка сорокометрова ялиця – зелена красуня наших Карпат.
Існує багато думок, щодо географічного центра Європи, думки, що він саме на Рахівщині дотримуються академік Н.Тарасов, доктор географічних наук Т.Бакут, також саме це розташування відзначається в “Атласі сучасної й древньої географії світу” (1929р.).
Координати географічного центра Європи: 47° 56’3″ північні широти й 24° 11’30” східної довготи.
  • Завдання.Поміркуй про тяглість України в сиситемі європейських  відносини від найдавніших часів?
Урок 45. Тема: Збереження української культури та українського життєвого досвіду в українській діаспорі

  • Опрацюй:Українська діаспора в об’єктиві сучасності – національно-політичний та духовно-культурний феномен (перша – третя-я хвилі еміграції)
  • Прочитай та поміркуй!!!Поняття "українська діаспора". Термін "діаспора" походить від грец. слова διασπορά, що означає розсіяння, перебування певної частини того чи ін. народу (етносу) поза межами країни свого походження. Це поняття тривалий час асоціювалося лише з євреями, які від часу Вавилонського полону опинилися поза територією первісної Батьківщини й розселилися по всьому світу. З часом зміст цього терміна розширився і "діаспорою" стали називати й представників ін. народів, як-от: вірмен, греків, індійців, поляків, а згодом і українців. Згідно з новітніми визначеннями діаспора — це усталена сукупність людей одного етнічного походження, які проживають в іноетнічному довкіллі за межами істор. Батьківщини або за межами ареалу розселення свого народу й утворили соціальні, культ. (й, не виключено, політ.) інститути (орг-ції) для збереження, відтворення, функціонування та розвитку своєї спільноти як компонента етнонац. структури сусп-ва проживання. Характерними ознаками сучасних діаспор є такі: 1) переважне компактне поселення у країні входу, особливо на початкових етапах формування; 2) налагодження стійких внутр. зв’язків; 3) вибудовування й наповнення інституційної структури своєї спільноти, зазвичай моноетнічної (наявність етнічних орг-цій, передусім соціального, етнокульт., а подеколи й політ. спрямування; шкіл з етнічними мовами навчання; конструювання реліг. громад; засобів масової інформації та комунікації етнічними мовами (газети, часописи, ін. періодичні видання, радіо- та телеканали чи програми, а останнім часом — комп’ютерні технології); видання літератури мовою етнічної Батьківщини); 4) заснування й розвиток етнічного бізнесу, зазвичай малого; 5) підтримання безпосередніх (на індивідуальному рівні через рідних, знайомих, земляків) й опосередкованих (через ЗМІ, літературу тощо) контактів, зв’язків із країнами походження. Одна з найчисельніших діаспор у сучасному світі — укр. діаспора. Термін "українська діаспора" утвердився в дослідницькій і публіцистичній літературі відносно недавно. Раніше вели мову про українців поза межами України (територіального ядра етносу), про укр. меншини у сусідніх країнах, про емігрантів, в окремих випадках — про політ. еміграцію, про укр. колоністів і колонізацію чи про етнічних українців, які в іншоетнічному довкіллі були об’єктом асиміляції, різного ступеня інтегрування та відчуження від материнського етносу.
  • Переглянь відео:https://www.youtube.com/watch?v=FSHZQy7SdMc
  • Завдання. Яка роль діаспори в збереженні іміджу України?
Урок 46. Тема:Внесок українців у світову культурну, освітню, політичну спадшину.

Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру, здійснюючи за її допомогою зв’язок з навколишньою природою та іншими народами. В результаті такого спілкування відбувається взаємне культурне збагачення. І як наслідок — різні культури розвиваються, ускладнюються, стають набагато різноманітнішими.

Світова культура — феномен глобальний. Національна культура є частково і джерелом світової культури, одночасно витікаючи з неї. Без глобальної культури не може бути регіональної, самобутньої національної і навпаки. Світовій культурі властивий інтегрувальний процес. Національні ж мають диференційований характер.

Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони і в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах різним чином. Спробуємо з’ясувати, яким чином це відбувалося протягом цілої історії української культури.

За географічним вектором українська культура — це, безперечно, культура європейського типу. А тому в українській національній культурі так чітко виступає європейський індивідуалізм. Від антів і волинян VI ст. крізь княжу добу, крізь козаччину і аж до XX ст. завжди, коли народ мав нагоду виявити свою політичну волю, він виявляв одну і ту ж характерну рису: схильність віддавати перевагу індивідуальній свободі над інтересами держави, схильність наділяти вищою владою віче (раду) і ревно пильнувати дії своїх вождів.

Культура України увібрала в себе різні впливи. Для культури це добре. Вона не терпить ізоляції, кордонів. Для неї потрібний простір.

Урок №48. Тема:Моя Україна. Рідне місто, село, школа: презентації, ідеї, проєкти, втілення. 
Урок №49. Тема: Творча комунікація регіонів, країн.
Урок 50.  Проєктна робота 4. Україна Європейська: культурні, освітні, військові взаємини.
Урок 51. Тема: Мій рідний край. Творча еліта мого краю в її задумах та досягненнях.
Урок №52. Підсумковий урок

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)